Зупиніться і подивіться в очі. Це захисник аеропорту Дід Саша.
"Он учителем был до этого...63 года мужику...А сражался в аэропорту...Наравне с нами. "
Олександр Черненко не підпадав під мобілізацію за віком, і пішов добровольцем. Захищати нас із вами. Вічна пам"ять Герою.
Олена Білозерська добавила 3 новых фото.
Сьогодні під Донецьким аеропортом ми втратили двох побратимів. Обох я добре знала, з обома дружила. З одним ходила в розвідку.
Сєва, Воловик Всеволод Валентинович, був професійним військовим розвідником. Людина-легенда, про нього ще напишуть книжки. Професіонал з великої літери. Провів 45 діб в полоні у ЛНР, вирвався звідти лише тому, що вони так і не дізналися, хто він. У житті - веселий, жартівник, спортсмен, виглядав значно молодше за свої під п'ятдесят, був зворушливо закоханий у значно молодшу дружину... Знайомі ми з ним були давно, а долучився він до нас, коли почався Майдан. Сказав: я не хочу, щоб це усе закінчилося тим самим, як минулого разу. І загинув рівно через рік...
Побратим з позивним Морпєх - теж розвідник, молодий хлопець з Франківщини, простий хлопець із сільським корінням і з такою високою моральною планкою - я ще не зустрічала таких людей. Він постійно бурчав на тему, що жінкам не місце на фронті - і віддавав мені наш єдиний тоді на групу бронік, коли ми очікували ворожого нападу. Коли чув про якесь мародерство - був готовий прибити власноруч. Одного разу попросив зробити і надрукувати йому кілька гарних фото - сказав: "Може, загину, щоб матері хоч пам'ять залишилася, який я був..." Він перший загиблий з нашої розвідгрупи - пам'ятаєте, я публікувала це фото і писала, що всі зараз живі...
За Хруста і Сіфона ми вже помстились - знищили саме тих, хто їх убив: Пашу з Єкатерінбурга сотоваріщі. За цих двох помстимся в квадраті.
Комментариев нет:
Отправить комментарий